ПIДПРОГРАМИ У ПАСКАЛI

 В Паскалi iснує два види пiдпрограми – процедури i функцiї. Для того, щоб ввести пiдпрограму у Паскаль-програму її треба описати пiсля роздiлу опису змiнних var. Кожна процедура або функцiя описується один раз, а використовуватися може багаторазово.

Процедури i функцiї:

-     визначаються iменем, яке надається програмiстом i створюється по правилах створення iдентифiкаторiв;

-     можуть мати або не мати параметри (про них мова пiде нижче);

-     можуть використовувати будь-якi змiннi, описанi у роздiлi var програми, їх називають глобальними;

-     крiм того можна описати додатковi змiннi, якi будуть використанi тiльки в данiй процедурi або функцiї, їх називають локальними;

-     можуть включати в себе iншi процедури або функцiї, їх називають локальними або вкладеними, визвати їх можна тiльки iз процедури, в яку вони вкладенi.

Графічні можливості мови програмування PascalABC

Основні поняття

Зображення на екрані монітора формується з точок, які називають пікселями. Кожна точка має свої властивості, які визначають її положення на екрані (координати) та колір. В якості координат виступають порядкові номера пікселів по горизонталі та вертикалі, координати задаються тільки цілими числами. Початок координат знаходиться в лівому верхньому куті екрана. Значення горизонтальної координати (абсциси) відраховується зліва на право, а значення вертикальної координати (ординати) – зверху вниз.

При створенні малюнка засобами мови програмування PascalABC формується векторне зображення, яке складається з простих графічних фігур – так званих графічних примітивів (точка, відрізок, прямокутник, коло, овал).

Для створення графічного об'єкта потрібно підключити модуль в якому описано всі команди для створення і обробки графічних зображень. Всі ці команди знаходяться в спеціальній бібліотеці, яка має назву GraphABC. Дана бібліотека підключається в описовій частині програми в розділі а Uses.

При створені графічного зображення перше, що потрібно зробити, це задати розміри графічного вікна в якому буде виведено зображення. Розміри вікна задаються відповідною командою SetWindowSize(w,h), яка містить в собі максимальне значення пікселів по горизонталі – w та вертикалі – h.

ФАЙЛОВІ ТИПИ ДАНИХ В МОВІ ПРОГРАМУВАННЯ TURBO PASCAL

Будь-яка розвинута мова програмування повинна містити засоби для організації зберігання інформації на зовнішніх носіях пам’яті та доступу до цієї інформації (обмін інформацією). Будь-який обмін інформації має на увазі наявність джерела інформації, каналу передачі і приймача інформації. У разі обміну даними між програмою і периферійними пристроями одним кінцем каналу обміну даними завжди являється оперативна пам'ять комп'ютера. Інший кінець каналу визначається як ФАЙЛ. Поняття файлу є досить широким. Це може бути звичайний файл на диску, або комунікаційний порт (інший комп'ютер, інформаційна мережа, клавіатура, екран монітора і т.п.), пристрій друку або щось інше. Файл може бути джерелом інформації – тоді ми зчитуємо дані з файлу (ВВЕДЕННЯ ДАНИХ З ФАЙЛУ) або приймачем – коли ми записуємо дані у файл (ВИВІД ДАНИХ У ФАЙЛ).

ЗАГАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ РОБОТИ З ФАЙЛАМИ

Для роботи з файлами в розділі опису VAR необхідно оголосити файлову змінну:

F:Text; {оголошена файлова змінна F для текстових файлів}

А:File of  Char; {оголошена файлова змінна А для файлів символьного типу}

D:File; {оголошена файлова змінна D для без типізованих файлів}

 Після оголошення файлової змінної ця змінна ще жодним чином не пов'язана з якимсь конкретним (фізичним) файлом. Після оголошення файлової змінної визначається структура зберігання даних ( відповідно до об’явленого  типу файлу). Зв'язок файлової змінної з фізичним файлом відбувається в тексті програми за допомогою спеціальної процедури. Одну і ту ж файлову змінну можна використовувати для роботи з декількома різними файлами за умови, що ця робота організована коректно.

Текстові файли

Оскільки в програмуванні найбільш поширені текстові файли, то розглянемо їх більш детально. Дамо визначення текстових файлів – це файли, в яких:

1) інформація представляється в текстовому вигляді за допомогою символів в ASCII-кодах;

2) порції інформації розділяться на рядки. Ознакою кінця рядка служить символ #13 (код 13). Він може поєднуватись з символом переведення рядка #10 (код 10);

3) кінець файлу позначається явно символом ^Z (Ctrl – Z код 26);

4) при записі чисел, рядків і логічних значень вони перетворюються в символьний (текстовий) вигляд;

ПРОЦЕДУРИ ДЛЯ РОБОТИ З ТЕКСТОВИМИ ФАЙЛАМИ

Процедура SETTEXTBUF (<Файлова змінна>: Text <БУФЕР>: Word); служить для збільшення або зменшення розміру буфера введення-виведення текстового файлу який відповідає файловій змінній. Автоматичне значення буфера дорівнює 128 байт.

Збільшення або зменшення буфера повинне відбуватися після операції зв’язування логічного файлу з фізичним, але до відкриття файлу. Задаючи новий буфер, необхідно передати процедурі SetTextBuf не тільки логічний файл, але і змінну <БУФЕР>, в якій цей буфер розташується.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВВЕДЕННЯ-ВИВЕДЕННЯ ДАНИХ У ФАЙЛ

Познайомимося з організацією введення-виведення даних у файл (з файлу). Для введення-виведення інформації в файли використовують процедури READ (READLN) і WRITE (WRITELN).

Введення даних з файлу процедура Read(<Файлова змінна>, <Об’єкт  (Об'єкти) введення>); або зчитування даних процедура Readln(<Файлова змінна>, <Об’єкт (Об'єкти) введення>);